почому
ПОЧО́МУ, ПОЧІ́М, присл.
1. Уживається в знач. скільки коштує, за скільки продається.
– Ось зараз заїдемо до крамнички, спитаємо, почім кумач (З. Тулуб);
* Образно. До нас в науку! ми навчим, Почому хліб і сіль почім! (Т. Шевченко).
2. Уживається в знач. звідки, від кого.
[Прісцілла:] Не треба злота моїм братам. [Панса:] Почім ти знаєш, дочко? (Леся Українка);
[Іван:] Багато заробив? [Семен:] Вісімдесят приніс! [Іван:] Ого! Та в Одарки з півсотні на схові. [Семен:] А ти ж почім знаєш? (М. Кропивницький);
– Скажи мені: чого вони сюди ходять? – запитав він, роздумливо суплячи брови. – А я почім знаю? – щиро здивувався Сергій (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)