почухрати
ПОЧУХРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.
1. що. Обрубати сучки на дереві, очистити гілки від листя.
Привезли бузину з гаю і почухрали її.
2. що. Очистити руками овечу вовну від сміття.
3. перен., розм. Швидко піти, побігти, поїхати.
Він, швидко поробивши човни, На синє море поспускав, Троянців насадивши повні, І куди очі почухрав (І. Котляревський);
Вернувсь Мірошник наш додому, До церкви прямо почухрав (Є. Гребінка);
Злякалась миша та притьмом, Поміж травою, лопушком, З переполоху почухрала (Л. Глібов);
Через сад, у білім полі, Почухрав [дід] собі в село (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)