пошанування
ПОШАНУВА́ННЯ, рідко ПОШАНОВА́ННЯ, я, с., розм.
1. Дія за знач. пошанува́ти 1.
– Із отакого сім'я має вирости пильність, умілість, послух, покірність, пошановання старших (І. Франко).
2. Повага, пошана.
З новим роком побажаю я нам долі тихої, погожої та роботящої, обопільного зрозуміння, поважання, пошановання (М. Коцюбинський);
// перен., ірон. Зневага, образа.
– Спасибі, спасибі, що спаскудили в своїй клуні, – нагадючився дядечко .. – Пошанування ваше довіку запам'ятаю (М. Стельмах).
3. Віддавання почестей, виконання обрядових пісень і т. ін.
Мертвець був у хаті, і хвиля вимагала пошанування (О. Кобилянська);
На вулицях .. знову зазвучали традиційні народні пошанування й поздоровлення – величальні колядки та щедрівки (з газ.).
(1) На пошанува́ння – для вияву поваги.
Не знайшли ні друзі, ані кревні Рицарського тіла молодого, Щоб землі його предати чесно, Щоб могилу насипать високу Добрим людям на пошанування, На уклін, на славу непогасну (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)