поширюватися
ПОШИ́РЮВАТИСЯ, юється, недок., ПОШИ́РИТИСЯ, иться, док.
1. Ставати ширшим, більшим за розміром; розширюватися.
Місто поширювалося в своїх рамках, прокладалися нові вулиці (Ю. Мартич);
Очі поширились і дивились в якусь точку в просторі так пильно (Леся Українка);
// Займати більше місця, захоплювати більшу територію.
Заграва поширювалася, росла, розмотувалася в огненне кільце (Я. Качура);
Треба було вскочити до канцелярії й загасити вогонь, поки він не поширився далі (Л. Смілянський);
// Займати, наповнювати собою щодалі більший простір.
Неподалеку щось ліниво обізвалось, потім той звук почав наростати, поширюватись, досягнув острова (Ю. Збанацький).
2. Ставати більшим за обсягом, складом, змістом; розвиватися.
Однією з прикмет творчості Лесі Українки є своєрідна міграція мотивів і образів ранньої лірики в писані пізніше драматичні твори, де ці мотиви й образи поширювались і поглиблювались (із журн.).
3. на кого – що. Потрапити під дію або вплив чого-небудь.
При згадці самого імені Оленки суворі обличчя вояків світлішали, і не було тут такого, на кого б не поширювалась її влада – влада любові! (О. Гончар).
4. Ставати приступним, відомим для багатьох.
Мабуть, ніде доцільна думка, свіжа ініціатива не поширюється з такою блискавичною швидкістю, як на фронті (О. Гончар);
// Передаватися від одного до другого, охоплюючи велику кількість людей (про хворобу).
Вірусний грип може поширюватися на великих територіях, в таких випадках говорять про пандемію грипу (з наук. літ.).
5. тільки недок. Пас. до поши́рювати 5.
Словник української мови (СУМ-20)