по-дурному

ПО-ДУРНО́МУ, присл., розм.

1. Не так, як треба; нерозумно, необдумано, необачно.

От радиться громада стала – Кому б то пасічником буть? Лисичка зараз і вгадала: “Ведмедика кликнуть!” – Послухали і по-дурному Постановили, що нікому Так не впадає, як йому (Л. Глібов);

– Та не хили ти голови так, Тихоне. Вийшло так якось по-дурному (А. Головко);

// Безглуздо.

Тільки Тоня як гляне із степу в той бік, то мимоволі здригнеться: так по-дурному могли б загинути вони там [на судні] із Віталиком (О. Гончар).

2. Як дурень, подібно до дурня.

– Як вас тільки жінка й земля терплять? – Якось уже терплять, – по-дурному засміявся управитель (М. Стельмах).

3. Даремно, марно, по-пустому.

– Чого це Шарка гавкає? – подумала Стручиха. – Вона по-дурному ніколи не гавкає (Б. Грінченко);

Він тільки дивився за тим, щоб жоден гвіздок .. не був забитий по-дурному, щоб тапчани робились на совість (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. по-дурному — по-дурно́му прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. по-дурному — пр. нерозумно, необачно, необмірковано, (згинути) безглуздо; (без мети) даремно, марно.  Словник синонімів Караванського
3. по-дурному — присл., розм. 1》 Не так, як треба; нерозумно, необдумано, необачно. || Безглуздо. || Як дурень, подібно до дурня. 2》 Даремно, марно, по-пустому.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. по-дурному — По-дурно́му, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. по-дурному — ДАРЕ́МНО (ДАРЕ́МНЕ рідше) (без сподіваних наслідків), ДАРМА́ (ДА́РМА рідше) (ДА́РМО рідше), МА́РНО (МА́РНЕ), БЕЗПЛІ́ДНО, БЕЗРЕЗУЛЬТА́ТНО, БЕЗУСПІ́ШНО, ТАК розм., ДА́РОМ розм., ЗАДА́РОМ розм., НАДАРЕ́МНО (НАДАРЕ́МНЕ) розм., ДУ́РНО розм.  Словник синонімів української мови
6. по-дурному — ПО-ДУРНО́МУ, присл., розм. 1. Не так, як треба; нерозумно, необдумано, необачно. От радиться громада стала — Кому б то пасічником буть? Лисичка зараз і вгадала: «Ведмедика кликнуть!...  Словник української мови в 11 томах