по-нашому
ПО-НА́ШОМУ, присл.
1. Як у нас; за нашим звичаєм.
– Та я, коли хочте, вип'ю, тілько по-нашому. Я по-німецькому не вмію, – червоніючи одказала Галя (Панас Мирний);
Навіть жайворонок співає зовсім по-нашому, по-донбасівському (Ю. Яновський).
2. розм. Нашою мовою.
– Це така книжка, що в їй [ній] усе понаписувано по-нашому, по-українському, – поважно пояснив він (С. Васильченко).
3. Як ми бажаємо, вимагаємо, сподіваємося.
Або хоч крихотку [крихітку] землі Із-за Дніпра мого святого Святії вітри принесли .. Хотілося б... Та що й гадать... Нащо вже й Бога турбовать [турбувать], Коли по-нашому не буде (Т. Шевченко);
– Коли не по-нашому заплатить [хазяїн], то ми й самі себе наградимо (Г. Квітка-Основ'яненко).
(1) Оце́ по-на́шому – виражає схвалення якого-небудь вчинку, способу дії і т. ін.
Удар був настільки несподіваним, що бандит відразу ж випустив Вутаньчину руку. Банда була в захваті. – Оце по-нашому! (О. Гончар);
– Галько, налий склянку. Микита закрутив головою. – Е, ні, господиня частувала. Тепер вже нехай господар. – Оце по-нашому, – гукнув Карпо (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)