по-хутірському

ПО-ХУТІРСЬКО́МУ, присл.

Як на хуторі; осібно, відокремлено.

Накопали колодязів, таких глибоких, що в їхніх чорних прірвах навіть удень світилися зорі, насадили садків, здебільшого вишневих, розвели худобу, птицю, одним словом, жили багато, але якось замкнуто, по-хутірському (Григорій Тютюнник);

– Ну ось ми й приїхали, – воркотливо промовила [жінка]. – Казала ж вам, живу по-хутірському, як на загінці (Ю. Мокрієв);

// Погордливо.

Парубки стоять осібно, гамірним гуртом, поводять себе розв'язно, по-хутірському (Григорій Тютюнник).