прабатьківщина
ПРАБА́ТЬКІВЩИНА, и, ж.
Найдавніше місце поселення певного племені, народу або території поширення тієї чи іншої породи тварин, сорту рослин і т. ін.
Прабатьківщиною стародавніх індоєвропейців на Сході (хеттів, аріїв та ін.) можуть бути райони, де найраніше відбулось одомашнювання коня і де було розвинене конярство (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)