праворуч
ПРАВО́РУЧ.
1. присл., від кого – чого і без дод. З правого боку; протилежне ліворуч.
Літнє мешкання. Праворуч будинок з верандою і садком. На авансцені, теж праворуч, альтанка (Леся Українка);
Чубенко взявся обходити полк, минали години глухої ночі, далеко праворуч щось дуже горіло, освітлюючи рівну, безконечну просторінь голого степу (Ю. Яновський);
Праворуч від шляху, трохи віддаля, рясніли електричні вогні (Ю. Смолич).
2. присл. У правий бік, на правий бік; протилежне ліворуч.
Біля клубу Галина звернула праворуч і пішла садками, притрушеними снігом, як цвітом (М. Зарудний);
Ледве помітив Онисько в запалі, що сивий [кінь] повернув праворуч так круто, як повертають тільки при нагальній погоні (Іван Ле);
// Військова або спортивна команда, при якій повертаються вправо на 90°.
– Ліворуч! Праворуч! А вони [учні] ні з місця, стоять наче вкопані, а потім враз вибухають реготом, навіть суворий їхній фізкерівник тоді розсміявся, так і не повернувши їх ні праворуч, ні ліворуч (О. Гончар).
3. у знач. прийм., з род. в. Уживається на позначення кого-, чого-небудь, з правого боку від яких відбувається дія.
На зеленому лужку праворуч центральної алеї з'явився невеликий меморіальний комплекс: фігура солдата біля човна, що обвуглився, пам'ятна дошка на гранітній брилі (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)