правотворчість

ПРАВОТВО́РЧІСТЬ, чості, ж.

Діяльність, спрямована на створення правових документів, юридичних норм.

Під прогалиною в праві звичайно розуміють випадки, коли певні суспільні відносини потребують правового регулювання, але воно не передбачене конкретним законом, правовою нормою. Засобом усунення прогалин є правотворчість: прийняття нових норм або редагування застарілих (з наук. літ.);

Ефективному застосуванню підлягають лише повні, ясні та недвозначні правові норми. Водночас у процесі правозастосування виявляються як недосконалість правових норм, так і прогалини у законодавстві, що стимулює процеси правотворчості (з наук. літ.);

Правотворчість парламенту.

Значення в інших словниках

1. правотворчість — правотво́рчість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. правотворчість — -чості, ж. Розробка і прийняття правових норм як прерогатива держави.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. правотворчість — рос. правотворчество діяльність компетентних державних органів і громадських організацій, спрямована на створення, зміну або скасування певних норм права. У П. має бути забезпечене верховенство закону, насамперед конституції.  Eкономічна енциклопедія