прасувати
ПРАСУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., що.
Вирівнювати, вигладжувати гарячою праскою (одяг, тканину і т. ін.).
Варфоломіївна прасувала білизну. Корній Митрофанович читав газету (Л. Дмитерко);
Біля хати на дерев'яному столику Оксана старанно прасує білу сорочку (А. Шиян);
* Образно. Надворі ранок купав землю сонячним сяйвом, а гармати прасували її вогнем (Іван Ле).
ПРАСУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., що, діал., рідко.
1. Пресувати.
– Віск уже замовлений. В окремій коморі будете й прасувати і пакувати його (І. Франко).
2. перен. Бити.
Ніхто не бачив, щоб посеред базару прасували мене по щоках глевким хлібом, як тебе! (Панас Мирний).
3. перен. Їсти, споживати.
– Таких панів, що бублик у руці держить, а чорну лусту хліба прасує, – знаємо! (Г. Косинка).
Словник української мови (СУМ-20)