предовгий

ПРЕДО́ВГИЙ, а, е, також у сполуч. зі сл. довгий, розм.

1. Який має дуже велику довжину.

Повісила [Галочка] на кілочок чистий рушник, довгий та предовгий (Г. Квітка-Основ'яненко);

Предовга валка клекотливо посувалася в безмовні ліси, геть від людських осель, від лихого ока (П. Загребельний).

2. Який дуже довго триває.

Ніч [осіння] довга-предовга – і виспишся, і вилежишся, а світ не заглядає у вікно, десь дрімає за горою (Панас Мирний);

Мабуть, ще кілька довгих-предовгих хвилин стояла Надійка на порожньому пероні (В. Козаченко);

Дні за днями і за літом літо, Три й чотири й п'ять предовгих літ Буйне серце, снами не сповите, Погляд твій несло, як заповіт (А. Малишко);

// Який займає дуже великий відрізок часу; якого не можна швидко зробити, розповісти, прочитати і т. ін.

Комусь така досада, що страх, бо він бачить, що його довгий-предовгий лист до когось пропав (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. предовгий — предо́вгий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. предовгий — див. довгий  Словник синонімів Вусика
3. предовгий — -а, -е, також у сполуч. зі сл. довгий, розм. 1》 Який має дуже велику довжину. 2》 Який дуже довго триває. || Який займає дуже великий відрізок часу; якого не можна швидко зробити, розповісти, прочитати і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. предовгий — ДО́ВГИЙ (який має велику довжину), ДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ННИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ПРЕДО́ВГИЙ підсил. розм.; ДОВГУВА́ТИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙ розм. (досить або надто довгий); ДОЗЕ́МНИЙ розм., ДОДІ́ЛЬНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. предовгий — Предо́вгий, -га, -ге  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. предовгий — ПРЕДО́ВГИЙ, а, е, також у сполуч. із сл. довгий, розм. 1. Який має дуже велику довжину. Повісила [Галочка] на кілочок чистий рушник, довгий та предовгий (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах