предокучити

ПРЕДОКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., розм.

Дуже надокучити;

// безос.

– Уже ж мені та й предокучило, Під віконцем стоячи, Твою волю волячи, Тебе дожидаючи (П. Чубинський).

Значення в інших словниках

1. предокучити — предоку́чити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. предокучити — -чу, -чиш, док., розм. Дуже надокучити. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. предокучити — НАБРИ́ДНУТИ кому і без додатка (стати нецікавим, нудним унаслідок одноманітності, частої повторюваності), ОБРИ́ДНУТИ, ДОКУ́ЧИТИ, НАДОКУ́ЧИТИ, НАДОЇ́СТИ розм., НАСТИ́РИТИСЯ розм., ПРЕДОКУ́ЧИТИ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ТИ підсил. розм., ОНАВІСНІ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
4. предокучити — Предоку́чити, -ку́чу, -чиш, -чать  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. предокучити — ПРЕДОКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., розм. Дуже надокучити; // безос. — Уже ж мені та й предокучило, Під віконцем стоячи, Твою волю волячи, Тебе дожидаючи (Чуб., V, 1874, 83).  Словник української мови в 11 томах
6. предокучити — Предокучити, -чу, -чиш гл. Надоѣсть. Уже ж мені та й предокучило під віконцем стоячи, твою волю волячи, тебе дожидаючи. Чуб. V. 83.  Словник української мови Грінченка