преспокійно
ПРЕСПОКІ́ЙНО, присл., розм.
Дуже спокійно.
Вона набрала повний рот порічок і почала їх преспокійно заїдати (О. Кобилянська);
Професор зі Львова .. послухав пульс Аркадія, заглянув йому під повіки і преспокійно заявив, що стан хворого безнадійний (Ірина Вільде);
В час, коли ми за троянські твердині змагались завзято, В Аргосі, кіньми багатому, він преспокійно ховався Й чаром облесливих слів Агамемнона зводив дружину (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
* Образно. Тут же хлопець помітив і свій картуз, який преспокійно висів на гілці (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)