прибичовувати

ПРИБИЧО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИБИЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що, розм.

Прив'язувати, прикріплювати кого-, що-небудь мотузкою, ременем і т. ін.

Гошка прибичовує його [теля] коло полудрабка так, що воно харчить і крутить головою (Григорій Тютюнник);

// Підпрягати (коня або вола).

Значення в інших словниках

1. прибичовувати — прибичо́вувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. прибичовувати — -ую, -уєш, недок., прибичувати, -ую, -уєш, док., перех., розм. Прив'язувати, прикріплювати кого-, що-небудь мотузкою, ременем і т. ін. || Підпрягати (коня або вола).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прибичовувати — ПРИКРІ́ПЛЮВАТИ (ПРИКРІПЛЯ́ТИ) до чого (міцно, надійно приєднувати що-небудь до чогось), ЗАКРІ́ПЛЮВАТИ (ЗАКРІПЛЯ́ТИ) на чому, ПРИЛАШТОВУВАТИ, ПРИЛАДНОВУВАТИ (ПРИЛА́ДНУВАТИ), ПРИЛА́ДЖУВАТИ, ПРИРОБЛЯ́ТИ (ПРИРО́БЛЮВАТИ), ПРИПИНА́ТИ, ПРИПАСО́ВУВАТИ...  Словник синонімів української мови
4. прибичовувати — ПРИБИЧО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИБИЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Прив’язувати, прикріплювати кого-, що-небудь мотузкою, ременем і т. ін. Гошка прибичовує його [теля] коло полудрабка так, що воно харчить і крутить головою (Тют., Вир, 1964, 517); // Підпрягати (коня або вола).  Словник української мови в 11 томах