прибляклий

ПРИБЛЯ́КЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до прибля́кнути.

2. у знач. прикм. Неяскравий, невиразного кольору.

Зелень поступово притьмарювалась, де-не-де вже почали проступати на ній прибляклі, іржаві плями (О. Гончар);

Я навіть спросоння помічаю, як журба не відходить од матері. В її тепер прибляклих, мов перестиглі волошки, очах аж куриться туга (М. Стельмах);

Надвечірнє поле вже було не таким прибляклим, як за дня, воно почіткішало, горби стали обростати тінями (Є. Гуцало).

Значення в інших словниках

1. прибляклий — прибля́клий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. прибляклий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до приблякнути. 2》 у знач. прикм. Неяскравий, невиразного кольору.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прибляклий — ТЬМЯ́НИЙ (про світло, вогонь тощо — неяскравий), ТУМА́ННИЙ, БЛЯ́КЛИЙ, БЛІДИ́Й, БЛІДНИЙ розм., СКУПИ́Й розм., ПРИМА́РНИЙ розм., ТЬМА́ВИЙ розм., ТЕ́МРЯВИЙ розм., ТУ́СКЛИЙ розм., МЕ́РХЛИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. прибляклий — ПРИБЛЯ́КЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до прибля́кнути. 2. у знач. прикм. Неяскравий, невиразного кольору. Зелень поступово притьмарювалась, де-не-де вже почали проступати на ній прибляклі, іржаві плями (Гончар, І, 1954, 526)...  Словник української мови в 11 томах