приборкання
ПРИБО́РКАННЯ, я, с.
Дія за знач. прибо́ркати.
Зображення простих скіфів у буденному одягу, які займалися звичайною для них справою – приборканням степових коней у табуні, відоме за знаменитою чортомлицькою вазою (з наук. літ.);
Вчені назвали Міссісіпі золотою річкою, бо на її приборкання було затрачено стільки золота, що його вистачило б для того, щоб викласти русло всієї ріки (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)