привал

ПРИВА́Л, у, ч.

1. Зупинка в дорозі для перепочинку під час походу; перерва, відпочинок під час подорожі.

Саме близько Чумакового хутора під старими вербами, на шляху біля .. колодязя, привал бувало роблять [проїжджі] (А. Головко);

Привал зробили, коли сонце було вже високо (З. Тулуб);

// Уживається як команда, заклик до перепочинку під час походу.

– Привал! – скомандував півголосом Погодняк. Прикордонники посідали на мокрий моріг і мовчки їли (Я. Галан);

Сутеніло. Від голови колони в кінець пронеслось: “Привал!” Зупинились у великому старому лісі (Ю. Збанацький).

2. Місце, де зупиняються для перепочинку (під час походу, подорожі).

В снігах несходимих, глибоких, Де темні бори лише мрілись, В тайзі на етапнім привалі Вони несподівано стрілись (М. Старицький);

Під час маневрів сумлінно піклувався [поручик] про свою роту. Завжди знаходив для неї вигідний привал у стодолах (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

(1) На прива́лі – під час перепочинку (в поході, подорожі).

Якось одного разу на привалі, сидячи біля вогнища, ми спитали Глушака: – Чи багато ви за своє життя вбили ведмедів у тайзі? (О. Довженко);

Од явора снується довга тінь. І вечір ліг, як воїн на привалі (А. Малишко).

Словник української мови (СУМ-20)