приварювати
ПРИВА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИВАРИ́ТИ, варю́, ва́риш, док.
1. що. Прикріплювати до чого-небудь зварюванням.
З листової сталі роблять диск, приварюють його до маточини (з газ.);
Щоб не розсипався дефіцитний магнезит, він придумав такий щит приварити і за піччю, як за дитиною, доглядав (О. Донченко);
// розм. Прикріплювати сургучем, воском і т. ін., натискаючи зверху.
На свічці той цупкий віск, що його ми звемо сургучем, розтопивши, приварив [Мамай] до столу великою печаттю Війська Запорозького обидва Однокрилові вуса (О. Ільченко).
2. перев. док., що і без прям. дод., перен., розм. Завдати удару, побити.
[Стась:] Сьогодні вже не витримав – звелів приварить двадцять п'ять гарячих, все одно нічого не помогло (С. Васильченко);
Таки добре приварив йому Богдан. Вухо як вареник, ще й чорна сукровиця позакипала по краях (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)