приверзтися
ПРИВЕРЗТИ́СЯ, зе́ться, док., розм.
1. Те саме, що присни́тися (звичайно про дивний або неприємний, страшний сон).
Так і заснув, Богу не молившись! .. От мені приснилось... Свинею заснувши, звичайне, такий І сон приверзеться... (Т. Шевченко);
Чудний сон минулої ночі може ще раз приверзтися (В. Кучер);
// безос.
– Проти чого б це снився мені той ведмідь? Ні проти чого. Так собі приверзлося, та й годі! – обізвався Денис (І. Нечуй-Левицький);
[Вася:] А я думав – літак гуркоче. [Іван (сміється):] Який літак? Мабуть, заснув, от і приверзлося (І. Микитенко).
2. Здатися, привидітися (звичайно про що-небудь дивне або неприємне, страшне).
– Щось мені приверзлося чудне – Бог знає, проти чого. Причулося, немовби десь мої хрещеники голосять (С. Васильченко);
Гуцулюкові враз приверзлися холодні мури в'язниці, загратовані вікна, сірий арештантський одяг, суворі обличчя наглядачів (С. Добровольський);
Мати з жахом дивилася на заснуле маля, їй приверзлося, що не пізнає його личка (Ю. Яновський);
// безос.
Лісом ішов якийсь гомін, .. але ніякого натяку на сокиру або пилку не міг завважити Гарасим серед тих лісових згуків. – Приверзлося, мабуть, тому Іванові, – мовив нарешті, спиняючи ходу, Сидір (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)