пригаслий

ПРИГА́СЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до прига́снути.

Пригасла на хвильку ватра нараз з новою силою залопотіла, .. веселими зигзагами просвердлюючи тьму (Г. Хоткевич);

Над пригаслим жаром При світлі з прядивом у присмерковий час Згадаєте мій вірш (М. Зеров);

Сірі очі, трохи холодні і вже пригаслі, плавали на білках серед червоних жилок (М. Коцюбинський);

На її обличчі, ще мить тому пригаслому, блідому, раптом з'явилася .. посмішка, і воно стало владне, рішуче (В. Земляк);

Пригасла, без посмішки, маленька, змучена ходьбою – такою тепер цибала [Таня] поруч Мар'яни (О. Гончар);

Конання розстріляного літака з зірками на крилах розбудило в душі кожного [партизана] пригаслий гнів до ворога і бойовий захват (А. Хорунжий).

2. у знач. прикм. Який почав утрачати красу, привабливість і т. ін.

Кінець листопада, видався напрочуд сонячний, теплий, наче літо передумало і йде назад, щоб вдихнути життя в пригаслу природу (О. Гуреїв);

З машини виходить не директор, а голова робіткому Лукія Назарівна Рясна, висока, повнолиця жінка пригаслої вроди (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. пригаслий — прига́слий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. пригаслий — [приегаслией] м. (на) -слому/-с'л'ім, мн. -с'л'і  Орфоепічний словник української мови
3. пригаслий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до пригаснути. 2》 у знач. прикм.Який почав утрачати красу, привабливість і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пригаслий — ПРИГА́СЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до прига́снути. Пригасла на хвильку ватра нараз з новою силою залопотіла, ..веселими зигзагами просвердлюючи тьму (Хотк.  Словник української мови в 11 томах