пригвинчувати

ПРИГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., що.

Прикріплювати або доводити що-небудь до потрібного положення, обертаючи за гвинтовою нарізкою.

Кріпили деталь за деталлю, нарізали болти, міцно пригвинчували гайки, гнули залізо для рам (М. Трублаїні);

І дивиться пильно гвардієць вперед, Пригвинчуючи на рушницю багнет (М. Бажан);

// Прикріплювати що-небудь до чогось гвинтом (гвинтами), гайкою (гайками).

Опівдні, коли звели ще один стовп біля школи, Іван .. поліз пригвинчувати плафони (М. Зарудний);

Черниш уже був з ніг до голови в новому, вирядився, як до параду. Пригвинтив орден, затяг ременя (О. Гончар);

На вишці пригвинтили Годинник до стіни (І. Муратов).

Значення в інших словниках

1. пригвинчувати — пригви́нчувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пригвинчувати — -ую, -уєш, недок., пригвинтити, -нчу, -нтиш, док., перех. Прикріплювати або доводити що-небудь до потрібного положення, обертаючи за гвинтовою нарізкою. || Прикріплювати що-небудь до чогось гвинтом (гвинтами), гайкою (гайками).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пригвинчувати — див. нагвинчувати  Словник чужослів Павло Штепа
4. пригвинчувати — ПРИКРУЧУВАТИ (прикріплювати до чогось гвинтами, обертаючи за гвинтовою нарізкою), ПРИГВИ́НЧУВАТИ, ПРИВІ́РЧУВАТИ рідше. — Док.: прикрути́ти, пригвинти́ти, приверті́ти. Дозволив (німець) Грицеві обдивитися машину.  Словник синонімів української мови
5. пригвинчувати — ПРИГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., перех. Прикріплювати або доводити що-небудь до потрібного положення, обертаючи за гвинтовою нарізкою.  Словник української мови в 11 томах