пригладжувати
ПРИГЛА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИГЛА́ДИТИ, джу, диш, док., що, чим і без дод.
Гладити рукою, пальцями, вирівнюючи, розправляючи що-небудь.
– Мав я деяку роботу в волості, – сказав писар, чіпляючи свій капелюх на кілочок і пригладжуючи кострубату голову долонею (І. Нечуй-Левицький);
Симко показував тестеві блискучі металеві зуби, пригладжував ріденьке волосся на довгастій, мов човник, голові (М. Ю. Тарновський);
Сидорчук трохи заспокоївся. Але руки в нього тремтіли і він чомусь безперестанно намагався пригладити поли свого кітеля (Ю. Бедзик);
Адам Безрух поклав папірець на стіл, пригладив його мізинцем правої руки (Іван Ле);
// Розчісувати гребінцем, щіткою (волосся на голові, вуса і т. ін.).
На другому місяці фуражирства Лука Зотович постриг під макітру свою сектантську занехаяну кучму; почав голити бороду і коров'ячою щіткою пригладжувати вуса (І. Волошин);
// Розрівнювати поверхню чогось.
Іван лазить по драбині, подає снопи, а вона почервонілими руками прив'язує, пригладжує вкритий причілок (С. Чорнобривець);
Скоро закинув [Прокіп] назад землю в викопану ямку, убив, утолочив і пригладив так, що і сліду годі було найти (І. Франко);
// рідко. Погладжувати, пестячи.
Мати голівку миє – пригладжує, а мачуха миє – прискубує (прислів'я).
Словник української мови (СУМ-20)