Словник української мови у 20 томах

пригоже

ПРИГО́ЖЕ, присл.

Те саме, що го́же.

Гарнеє житце, помнож його Боже! Колос, немов перемитий, Щіткою густо ізлився пригоже (І. Манжура);

// пред.

Нашому роду так не пригоже! (Ганна Барвінок).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. пригоже — приго́же прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. пригоже — присл. Те саме, що гоже. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пригоже — Приго́же, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. пригоже — ПРИГО́ЖЕ, присл. Те саме, що го́же. Гарнеє житце, помнож його боже! Колос, немов перемитий, Щіткою густо ізлився пригоже (Манж., Тв., 1955, 54); // у знач. присудк. сл. Нашому роду так не пригоже! (Барв., Опов.., 1902, 85).  Словник української мови в 11 томах
  5. пригоже — Пригоже нар. Красиво; хорошо. Не плач, милий, не журися, — все буде пригоже. Грин. III. 160.  Словник української мови Грінченка