пригравати
ПРИГРАВА́ТИ, приграю́, приграє́ш і рідко приграва́ю, приграва́єш, недок., ПРИГРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що і без прям. дод.
Те саме, що акомпанува́ти.
Циган водить його коло царського палацу, ведмідь приграє на скрипці і пританцьовує (з казки);
На майдан виходить кобзар і співає, приграваючи на кобзі (І. Нечуй-Левицький);
– Нічого працюється, весело!.. Якби ще хтось на акордеоні пригравав, зовсім було б непогано! (Остап Вишня);
// Те саме, що награва́ти 1, 2.
[Недоросток:] Що тобі, моя мила, музиченьки пригравають, а надо мною комарі гудуть (С. Васильченко);
Наладив [кобзар] ось струни і стиха приграв (І. Манжура);
Він пригравав мелодію гуцульської пісні, і люди слухали (О. Ільченко).
(1) Приграва́ти на губа́х (язико́м) – імітувати музичний супровід до танцю.
Хима б'є в решето і теж приграє іноді язиком (М. Кропивницький);
Тиміш приграє на губах і танцює (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)