придурюватися
ПРИДУ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИДУРИ́ТИСЯ, дурю́ся, ду́ришся, док., розм.
Удавати з себе наївну, дурну, нетямущу людину.
– Не придурюйся, Остапе, ми з тобою люди дорослі, і не годиться нам гратися в кота і мишку (М. Ю. Тарновський);
Скільки сміху було, коли за кермо сідав оцей вухатий Кузька... Чи він придурювавсь, чи справді не вмів тоді ще правувати – трактор його ніяк не хотів слухатись (О. Гончар);
Це була не та людина, яку він чекав побачити. Тут не придуришся і не візьмеш криком (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)