призабутий

ПРИЗАБУ́ТИЙ, а, е, розм.

Дієпр. пас. до призабу́ти.

В залі втих оркестр і хтось почав грати на роялі давно призабуту, немодну мелодію (Ірина Вільде);

На екрані пам'яті, як із притертої літами кінострічки, поставали призабуті вже кадри (Б. Антоненко-Давидович);

// у знач. прикм.

Призабутих імен і фактів можна навести чимало (з газ.).

Значення в інших словниках

1. призабутий — призабу́тий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. призабутий — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до призабути. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. призабутий — ПРИЗАБУ́ТИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до призабу́ти. В залі втих оркестр і хтось почав грати на роялі давно призабуту, немодну мелодію (Вільде, Ти мене не любив, 1958, 70); // У знач. прикм. Призабутих імен і фактів можна навести чимало (Літ. Укр., 7.V, 1967, 4).  Словник української мови в 11 томах