призвання

ПРИЗВА́ННЯ, я, с., розм., рідко.

Внутрішній потяг, схильність до чого-небудь.

В інших випадках він [Вальберг] не слуха, дивиться крізь вас, як крізь вікно, сам до себе посміхається посмішкою незрозумілого генія, – словом, досить відомий і розповсюджений тип. Що Емма могла цілком щиро вірити в його призвання й віддати навіть себе за його примхи, в цьому не було для мене нічого несподіваного, – такі типи мають якусь надприродну владу над жінками – чи то над коханками, чи над дочками (В. Винниченко).

Значення в інших словниках

1. призвання — призва́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. призвання — -я, ж. Дія за знач. призвати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. призвання — Поклик, приділ, призначення, післанництво, доля, див. предестинація, предетермінізм, Мойра, призва  Словник чужослів Павло Штепа