приземлювати
ПРИЗЕ́МЛЮВАТИ, юю, юєш і ПРИЗЕМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИЗЕМЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., кого, що.
1. Здійснювати посадку (літака, вертольота і т. ін.).
– Управляти ним [космічним кораблем] легко, – каже він [Г. С. Титов], – можна його орієнтувати в будь-якому положенні, направляти, куди потрібно, і там, де потрібно, приземлювати (з газ.);
Пілот приземлив літака, як завжди, впевнено, недалеко від будинку лабораторії (В. Собко);
// Змушувати кого-небудь лягти на землю.
З лісу вже вийшов цеп німців. Партизани, відкривши нищівний вогонь, приземлили їх, а потім перейшли в атаку (А. Шиян);
* Образно. Аж до хмари, аж до неба Хлопець носа задира. Ми гуртом доклали сили І хлопчину приземлили (С. Воскрекасенко).
2. Робити буденним, прозаїчним, позбавляти романтичності.
Він говорив так просто, без жодного ефекту, навмисне приземлюючи ту грізну і неповторну романтику героїчної війни у ворожому тилу (І. Цюпа);
Оголені дерева і непевна зелень поміж ними повертали його мислі з загірних хребтів, приземляли збуджену мрійність (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)