прийомний

ПРИЙО́МНИЙ, а, е.

1. у сполуч. зі сл. син, дочка. Прийнятий у чужу сім'ю.

Найбільше вразило хлопця те, що він був не перший прийомний син Каленика Романовича і Ганни Сильвестрівни (І. Сенченко).

2. Те саме, що прийма́льний.

Скупий ліхтарик над дальнім корпусом прийомного покою [лікарні] блимав непевно й тоскно (І. Микитенко);

– Прийомні години я вже розпочав. Скоро повна хата прохачів наб'ється... (В. Кучер);

– Якого тут багато кімнат! – промовила Ганя. – От і багато! Перша кімната буде прихожа; друга – прийомна, третя – зала (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. прийомний — прийо́мний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. прийомний — -а, -е. Прикм. до прийом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прийомний — НЕРІ́ДНИЙ (про членів сім'ї та взагалі родичів — який не перебуває в кровній спорідненості з ким-небудь); НАЗВА́НИЙ, НАРЕЧЕ́НИЙ (якого стали вважати родичем кому-небудь); ПРИ́БРАНИЙ діал.  Словник синонімів української мови
4. прийомний — ПРИЙО́МНИЙ, а, е. 1. у сполуч. із сл. син, дочка. Прийнятий у чужу сім’ю. Найбільше вразило хлопця те, що він був не перший прийомний син Каленика Романовича і Ганни Сильвестрівни (Сенч., Опов., 1959, 38). 2. Те саме, що прийма́льний.  Словник української мови в 11 томах
5. прийомний — Прийомний, -а, -е Гостепріимный. Там для хліба-соли прийомний чоловік. Лебед. у.  Словник української мови Грінченка