прикуска
ПРИКУ́СКА¹, и, ж., діал.
Закуска.
◇ (1) На прику́ску – на додаток.
Попросять люди про Саву Чалого, про Супруна, Морозенка, Залізняка, Кармелюка чи Бондарівну, – заспіває [кобзар Є. О. Адамцевич] .. А на прикуску додасть ще й жартівливих (з газ.).
ПРИКУ́СКА², и, ж., вет.
Шкідлива звичка у коня ковтати повітря, хапаючись зубами за який-небудь предмет.
Сприяють захворюванню [здуттю кишок]: повітряна прикуска, перевтома, ушиби живота, удари, падіння, натикання на тверді предмети і ін (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)