прилагоджувати
ПРИЛА́ГОДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЛА́ГОДИТИ, джу, диш, док., кого, що, розм.
1. Прилаштовувати.
Засапавшись, виволік [Лодиженко] колеса на рейки і з великим зусиллям прилагодив площадку (Іван Ле);
І знов зупиниться [потік], стане криничкою .. Жовту жолобинку прилагодять, плискатий камінь приткнуть, аби було де сісти, хрестик зроблять (Г. Хоткевич);
– Каблуки там та халяву пристрочити, підошву прилагодити – це в мене, як яєчко, виходило (Ю. Збанацький);
Підняв [Роман Блаженко] із землі круглу Чернишеву гранату, неквапом прилагодив її собі до пояса і, зітхнувши, рушив у поле доганяти своїх (О. Гончар);
Дала [Марійка] масла, сиру, дещо іншого й мамалигу, яку, Бог знає чому, увечір зварила й прилагодила на полиці (О. Кобилянська);
Бенедьо за той час мав прилагодити робітників, котрі б за проводом Шеффеля нині ще поуставляли і повмуровували кітли [котли] та машини (І. Франко).
2. Готувати.
Тихович мусив доглядати, як засипали землею пеньки та трамбували землю, прилагоджуючи її до труїння (М. Коцюбинський);
Якби зломилося колесо, то панотець уже би дав добру науку Іванові, як шанувати прикази господаря! Уже навіть прилагодив собі цілу промову на той випадок (Л. Мартович);
– Вертай та почастуй дома доброю горівкою. Тато прилагодить (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)