прилизаний
ПРИЛИ́ЗАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до прилиза́ти 2.
2. розм. Дієпр. пас. до прилиза́ти 3.
Його невеличка фігурка з рідким уже, на дві половини розділеним і гладко прилизаним волоссям .. виглядала мов з воску виліплена кукла (І. Франко);
Від хвилювання він раз у раз скидав картуза та пригладжував і без того прилизане олією волосся (Ю. Смолич).
3. у знач. прикм., розм. З гладенькою зачіскою.
Хаїм, прилизаний, вимитий, у білій гладженій манишці, сидів .. зовсім готовий (Г. Хоткевич).
4. у знач. прикм., перен., розм. Який має надто акуратний зовнішній вигляд.
Ніхто не впізнавав його – не було вже дисциплінованого, прилизаного й надушеного чиновника. Сам собою розкуйовдився чуб, розстебнувся мундир (С. Васильченко);
Непомітно біля столу проректор натиснув кнопку, і на порозі з'явилася прилизана постать Курочки (С. Чорнобривець).
5. у знач. прикм., перен., розм. Надто правильний в манерах, поведінці, діях.
Герої Батрова не “пай-хлопчики”, не прилизані дівчатка. Це жваві, активні натури (з газ.);
Якою молоденькою, прилизаною здалася зараз Ніні вожата, змальована в оповіданні! (О. Донченко).
6. у знач. прикм., перен., розм. Який нічим або у якому ніщо не виділяється, який відзначається одноманітністю, сірістю.
Мені видно було тепер зовсім виразно лице Анатоля. Чогось я зложила собі про нього думку, що він мусив бути кращим, ніж як я бачила його тепер. Звичайне, прилизане обличчя... (Леся Українка);
Він [гіперболізм] одбивав і характер, душевний стрій Володимира Маяковського з його ненавистю до всього прилизаного, до усього “сіренького, як перепел” (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)