прилиплий
ПРИЛИ́ПЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до прили́пнути.
Одно тільки виразно ясніє у пітьмі: одрізані пальці Андрія. Три жовтих цурпалки, в оливі, з прилиплим піском (М. Коцюбинський);
– Не слухаєш? – вигукнув Василь, струснувши піджаком, наче скидав з нього прилиплий шматок бруду (А. Хижняк);
Людина, що увійшла, не мала змоги розглядіти обличчя і вираз молодиці, що дрижала всім тілом, намагаючись стягти прилиплий до руки мокрий рукав ряднини (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)