примерклий
ПРИМЕ́РКЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до приме́ркнути, приме́ркти 1.
Ночі вже не було, – сивий осінній передсвітанок плавав над містом у важких хмарах та рудих сяйвах примерклих нічних вогнів (Ю. Смолич);
Дівчина безвольно опустила руки і вдруге звела на мене свої примерклі очі (О. Гуреїв);
А було ж воно [кохання], було, та й розійшлося, мов туман по долині .. і не таким широким і радісним здається примерклий світ (М. Стельмах);
Одну лиш із служниць, ще віддану примарам Тих днів, знайомий звук, що виник і погас, Прокине з забуття: вона згадає вас І вашу красоту з її примерклим чаром (М. Зеров);
Спогади затопили зараз примерклу за пережиті роки живу пам'ять старого ескулапа (Ю. Смолич);
Не міг [Володя] їсти. Не сприймав уже, певне, примерклою свідомістю того, що має в руці, і забув, що з тим робити (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)