примхливість
ПРИМХЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. примхли́вий.
Йому чомусь раптом закортіло теж докорити Оксані за її безтурботність, примхливість (Яків Баш);
Реалістичність трактування того чи іншого мотиву у східнослов'янському образотворчому мистецтві поєднується з примхливістю загальної композиції речі (з наук. літ.);
Він просто думав про примхливість людської долі, як-от, приміром, в оцього запального молодика з чорнявим чубчиком, котрому ледь-ледь не довелося сісти на нудні комендантські харчі (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)