принижувати
ПРИНИ́ЖУВАТИ, ую, уєш і рідше ПРИНИЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИНИ́ЗИТИ, и́жу, и́зиш, док., кого.
1. Ставити в принизливе становище, ображати.
Тримаючи в руках поштове повідомлення й удруге переживаючи гострий біль покинутої жінки, Галина спочатку хотіла одразу ж піти на пошту й відмовитись від тих огидних грошей, що принижували її і ображали жіночу гідність (Б. Антоненко-Давидович);
Цікаво, що неросіянин, пристаючи до лав чиновників, як правило, русифікувався й при цьому ставав більш “російським”, ніж самі росіяни. Імперська бюрократія була організована на військовий зразок – зі своїми чинами та мундирами, її представники нерідко “славилися” здатністю плазувати перед начальством і водночас принижувати підлеглих (з наук. літ.);
– Я ображена. Мене принизила холодна, зрадлива людина (О. Довженко).
2. Зневажати, ображати; нехтувати.
Так Господь принизив: опала сей рік вся скотина (Сл. Б. Грінченка).
3. Применшувати значення, роль кого-, чого-небудь, видавати менш значним.
Заздрість, що все сьогочасне принижує завжди і ганить, В пащі неситій моїх не поглинула пісень (М. Зеров);
Влада речі над людиною – це найганебніша влада, найбільша перешкода до перемоги розуму. Щоб побороти її, треба було річ скомпрометувати, принизити достаток у психології цілого громадянства (В. Підмогильний);
ЗМІ можуть роз'єднувати людей, затягувати їх у небезпечні організації; плекати ворожість, формувати менталітет “ми проти них”; зображати низьке та зле у світлому орерлі, а добре, шляхетне принижувати і висміювати; поширювати дезінформацію (з газ.).
4. Опускати, знижувати.
І принизив Госродь небо, окрите димами (Сл. Б. Грінченка).
5. рідко. Зменшувати інтенсивність, силу вияву чого-небудь.
Граф Елленберг прийшов у важній серйозній справі, такій важній, що він озирається на двері й принижує голос до шепоту (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)