принижувати

ПРИНИ́ЖУВАТИ, ую, уєш і рідше ПРИНИЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИНИ́ЗИТИ, и́жу, и́зиш, док., кого.

1. Ставити в принизливе становище, ображати.

Тримаючи в руках поштове повідомлення й удруге переживаючи гострий біль покинутої жінки, Галина спочатку хотіла одразу ж піти на пошту й відмовитись від тих огидних грошей, що принижували її і ображали жіночу гідність (Б. Антоненко-Давидович);

Цікаво, що неросіянин, пристаючи до лав чиновників, як правило, русифікувався й при цьому ставав більш “російським”, ніж самі росіяни. Імперська бюрократія була організована на військовий зразок – зі своїми чинами та мундирами, її представники нерідко “славилися” здатністю плазувати перед начальством і водночас принижувати підлеглих (з наук. літ.);

– Я ображена. Мене принизила холодна, зрадлива людина (О. Довженко).

2. Зневажати, ображати; нехтувати.

Так Господь принизив: опала сей рік вся скотина (Сл. Б. Грінченка).

3. Применшувати значення, роль кого-, чого-небудь, видавати менш значним.

Заздрість, що все сьогочасне принижує завжди і ганить, В пащі неситій моїх не поглинула пісень (М. Зеров);

Влада речі над людиною – це найганебніша влада, найбільша перешкода до перемоги розуму. Щоб побороти її, треба було річ скомпрометувати, принизити достаток у психології цілого громадянства (В. Підмогильний);

ЗМІ можуть роз'єднувати людей, затягувати їх у небезпечні організації; плекати ворожість, формувати менталітет “ми проти них”; зображати низьке та зле у світлому орерлі, а добре, шляхетне принижувати і висміювати; поширювати дезінформацію (з газ.).

4. Опускати, знижувати.

І принизив Госродь небо, окрите димами (Сл. Б. Грінченка).

5. рідко. Зменшувати інтенсивність, силу вияву чого-небудь.

Граф Елленберг прийшов у важній серйозній справі, такій важній, що він озирається на двері й принижує голос до шепоту (В. Винниченко).

Значення в інших словниках

1. принижувати — прини́жувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. принижувати — Ображати, зневажати, плювати в обличчя, с. упосліджувати; (роль) применшувати, понижувати; (темп) Р. сповільнювати; п.ф. -УЮЧИЙ, що принижує, здатний принизити, принизливий <�образливий, зневажливий> для кого; п. ф. ПРИНИЖУВАТИСЯ, лазити в ногах.  Словник синонімів Караванського
3. принижувати — див. ганьбити; кривдити  Словник синонімів Вусика
4. принижувати — -ую, -уєш і рідко принижати, -аю, -аєш, недок., принизити, -ижу, -изиш, док., перех. 1》 Ставити в принизливе становище, ображати. 2》 Применшувати значення, роль кого-, чого-небудь, видавати менш значним. 3》 рідко. Зменшувати інтенсивність, силу вияву чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. принижувати — ПРИМЕ́НШУВАТИ (видавати чи вважати що-небудь за менш значне, ніж воно є насправді), ЗАНИ́ЖУВАТИ, НЕДООЦІ́НЮВАТИ, ПРИНИ́ЖУВАТИ (ПРИНИЖА́ТИ рідше), ПРИТЕ́МНЮВАТИ (ПРИТЕМНЯ́ТИ) розм. — Док.: приме́ншити, зани́зити, недооціни́ти, прини́зити, притемни́ти.  Словник синонімів української мови
6. принижувати — ПРИНИ́ЖУВАТИ, ую, уєш і рідко ПРИНИЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИНИ́ЗИТИ, и́жу, и́зиш, док., перех. 1. Ставити в принизливе становище, ображати. Арсен розумів, що принижує себе, але не даром кажуть, потопаючий за соломинку хапається! (Дмит.  Словник української мови в 11 томах
7. принижувати — Принижувати, -жую, -єш сов. в. прини́жити, -жу, -жиш, принизити, -жу, -зиш, гл. 1) Опускать, опустить ниже, понизить. І принизив Господь небо, окрите димами. К. Псал. 36. 2) Унижать, унизить. Низьке принижує й хвалою. К. Бай. 158. 3) Обижать, обидѣть.  Словник української мови Грінченка