приобіцювати

ПРИОБІ́ЦЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИОБІЦЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що, діал.

Обіцяти.

Очевидно, Владко також незвичайно втішивсь відвідинами пань і приобіцяв розглянути цю [судову] справу (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. приобіцювати — приобі́цювати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. приобіцювати — -юю, -юєш, недок., приобіцяти, -яю, -яєш, док., перех., діал. Обіцяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приобіцювати — ОБІЦЯ́ТИ (зобов'язуватися зробити щось, діяти певним чином), ОБІЦЯ́ТИСЯ розм.; НАХВАЛЯ́ТИСЯ розм. (хвастовито); ОБІЩА́ТИ розм., ОБІЩА́ТИСЯ заст., розм., ОБРІКА́ТИ заст., ОБІЦЮВАТИ діал., ПРИРІКА́ТИ діал., ПРИОБІ́ЦЮВАТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
4. приобіцювати — ПРИОБІ́ЦЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИОБІЦЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., діал. Обіцяти. Очевидно, Владко також незвичайно втішивсь відвідинами пань і приобіцяв розглянути цю [судову] справу (Фр., VI, 1951, 269).  Словник української мови в 11 томах