припарювати
ПРИПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИПА́РИТИ, рю, риш, док.
1. що. Прикладати що-небудь гаряче, перев. вогке як ліки.
А все то жінка! Як візьме коло його [дитини] панькати, тупцяти, як візьме припарювати, та виливати, та облизувати, то, дивись, вже моя дитина й очуняє! (І. Нечуй-Левицький).
2. Припікати при підвищеній вологості повітря (про сонце).
Припарювало сонце, рослина мліла (К. Гордієнко);
// безос.
– Буде дощ, онучко. Кості мені ломить та ще й припарює з самого ранку дуже (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)