припасати
ПРИПАСА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРИПАСТИ́, су́, се́ш, док., що, розм.
Робити запас чого-небудь.
– Свого зерна припас трохи? – подивився старий на важку, порожню руку сівача (М. Стельмах);
Кілька днів вона таємно від чоловіка готувалася до втечі – насушила сухарів, припасла солонини, підібрала вбрання, зручне для далекої дороги, і написала Спихальському коротенького листа (В. Малик);
// Завчасно приготовляти що-небудь для використання.
– Не знаю, як по всіх [селах], а по деяких готуються до оборони: припасають зброю, сокири, а села так огороджують, щоб ніяка гадина не прослизнула (М. Стельмах);
Для цієї дороги Олекса Гнатович загодя припас великого загального зошита в синій палітурці (Т. Масенко).
ПРИПАСА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПРИПАСТИ́, су́, се́ш, док., що.
Зупиняти худобу в певному місці для тривалого випасання.
Звелів [Еней] з бичні волів пригнати, Цапів з вівцями припасати, Плутону в жертву принести (І. Котляревський);
Стали чумаки воли припасати. Я припас вівці та й іду (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)