припильновувати
ПРИПИЛЬНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПИЛЬНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм.
1. кого. Наглядати за ким-небудь, стежити.
Хоч Захар і знав з її [материної] розповіді, як треба підшпилити копицю, та мати мусила припильнувати, щоб її син “не зірвався” (Іван Ле);
[Андрій:] – Ну, я його припильную і якщо помічу що-небудь, то донесу негайно воєводі (Юліан Опільський);
// тільки док. Те саме, що постерегти́2.
– Тут кум Матій кривди тобі [злодієві] не зробить, не бійся, припильнує тебе добре (І. Франко);
Попросивши на всякий випадок припильнувати газету з оголошенням, він .. подався на лікарський виклик (Ю. Збанацький);
// тільки док. Те саме, що підстерегти́.
Отоді Тодоська почне латати дірки: де який ярмарок, базар, яка оказія – там вже й єсть її, тільки стережи краму, а припильнувати й не кажи! (Дніпрова Чайка);
Це запитання оголило на його обличчі приховану досі скептичну посмішку. Може, сам Горецький і не хотів її демонструвати, але ж хіба припильнуєш, коли вона розквітає? (М. Ю. Тарновський).
2. перев. док., кого, що. Доглянути кого-небудь, подбати про когось.
Чоловік дещо заробить у багатшого: тут роїв у пасіці припильнуєш, там у саду ночуєш, коло сіна та снопів поробиш (І. Франко);
Він такий слабенький .. А хто ж його на чужині так припильнує, як мати? (О. Маковей);
// Приглянути за чим-небудь.
– Припильнуйте мені сеї ями! (І. Франко).
3. тільки док. Дуже ретельно взятися за виконання чого-небудь.
– Нумо, діти, нумо, нумо припильнуймо. Як не будем пильнувати, то тут будем ночувати (Сл. Б. Грінченка);
[Пріська:] Ось годі, дочко, себе неволити, та давай трохи спочиньмо. Що це ми – найнялися, що так припильнували? (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)