приплутувати

ПРИПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., що.

1. Заплутуючи, зав'язуючи, приєднувати що-небудь до чогось.

2. перен., розм. Робити причетним кого-небудь до чогось.

Параска підважила мішок, допомогла взяти на плечі й відчинила двері перед Марією. – Зачекай... Я скажу Ларивонові, щоб допоміг. – Ларивона сюди не приплутуй (М. Руденко);

// Безпідставно пов'язувати що-небудь з чимось.

Вона тепер ні про що говорити не може, не приплутавши Маусіка (Леся Українка);

– “Коні не винні”... – усміхнувся Максим. – Я знаю, що ти любиш Коцюбинського. Але не приплутуй до наших справ літератури (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. приплутувати — приплу́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приплутувати — -ую, -уєш, недок., приплутати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Заплутуючи, зав'язуючи, приєднувати що-небудь до чогось. 2》 перен., розм. Робити причетним кого-небудь до чогось. || Безпідставно пов'язувати що-небудь із чимсь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приплутувати — ПОВ'ЯЗУВАТИ що з чим (встановлювати спільність, зв'язок, взаємну залежність між кимсь, чимсь), ПРИВ'Я́ЗУВАТИ що до чого, СПЛАВЛЯ́ТИ (СПЛА́ВЛЮВАТИ), ПРИПИ́СУВАТИ що чому, ПРИПЛУ́ТУВАТИ що до чого, розм., ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУЛЮВАТИ) що до чого, розм.  Словник синонімів української мови
4. приплутувати — ПРИПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Заплутуючи, зав’язуючи, приєднувати що-небудь до чогось. 2. перен., розм. Робити причетним кого-небудь до чогось.  Словник української мови в 11 томах
5. приплутувати — Приплутувати, -тую, -єш сов. в. приплутати, -таю, -єш, гл. Припутывать, припутать.  Словник української мови Грінченка