приплід
ПРИПЛІ́Д, ло́ду, ч.
1. Приріст потомства у тварин, які мають господарче значення.
[Бичок:] Розсуди ж, будь ласка, що процент на гроші усе єдино, що приплід або ж урожай!.. (М. Кропивницький);
Дали йому селяни поволівщину – четвертого бичка від річного приплоду (З. Тулуб).
2. Молодняк, який народила тварина (тварини); нащадки.
Дальший розвиток тваринництва в нашій країні тісно зв'язаний з боротьбою з безплідністю тварин та забезпеченням високої якості приплоду (з наук.-попул. літ.);
Сотні овець, було, віддадуть на випас Степанові, сотні голів нового приплоду виростить він за літо (І. Волошин);
// Те саме, що ви́водок.
Словник української мови (СУМ-20)