припоручення

ПРИПОРУ́ЧЕННЯ, я, с., заст.

Доручення.

Я вже з Вашого припоручення звертався до нього [Панаса Мирного], прохаючи дати ту повість для Спілки – та він не пристав на те, про що я сповістив Вас у свій час (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. припоручення — припору́чення іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. припоручення — -я, с., заст. Доручення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. припоручення — ПРИПОРУ́ЧЕННЯ, я, с., заст. Доручення. Я вже з Вашого припоручення звертався до нього [Панаса Мирного], прохаючи дати ту повість для Спілки — та він не пристав на те, про що я сповістив Вас у свій час (Коцюб., III, 1956, 225).  Словник української мови в 11 томах