припочивати

ПРИПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док., діал.

Відпочивати.

Але те оповідання не йшло панотцеві гладко. Він зупинявся, припочивав, віддихувався (Л. Мартович);

Домніка припочила трохи, а відтак вступила в сіни (О. Кобилянська);

Вся сім'я Староміських зараз позасідала до верстатиків .. Всі сиділи, не розгинаючи спини, не досипляючи ночей, ледво [ледве] встигаючи припочити кілька хвилин під час обіду, полуденку і вечері (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. припочивати — припочива́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. припочивати — -аю, -аєш, недок., припочити, -ину, -инеш, док., діал. Відпочивати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. припочивати — ВІДПОЧИВА́ТИ (відновлювати сили після втоми, припиняючи дію, рух і т. ін.), СПОЧИВА́ТИ, ВІДПОЧИВА́ТИСЯ безос., ВІДДИХА́ТИ розм., ВІДДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ОПОЧИВА́ТИ заст.; ПЕРЕПОЧИВА́ТИ, ПЕРЕДИХА́ТИ розм., ПЕРЕДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ПРИПОЧИВА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
4. припочивати — ПРИПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док., діал. Відпочивати. Але те оповідання не йшло панотцеві гладко. Він зупинявся, припочивав, віддихувався (Март., Тв., 1954, 459); Домніка припочила трохи, а відтак вступила в сіни (Коб.  Словник української мови в 11 томах