природничий
ПРИРОДНИ́ЧИЙ, а, е.
Пов'язаний з вивченням природи; природознавчий.
Тоньо на однім із своїх природничих походів відкрив сю скалу, і відтоді кам'яний її стіл стався улюбленим місцем обох братів (І. Франко);
Формування природничих уявлень і понять у дітей у процесі навчання було об'єктом досліджень П. Р. Чамати (з наук. літ.);
Вже давно фізіолог неухильно і систематично, за строгими правилами природничого мислення, вивчає тваринний організм (з навч. літ.);
// Признач. для підготовки природознавців.
З тої пори, коли Клава почала вчитися в педінституті на природничому факультеті, їхня кімната стала схожа на .. кабінет навчального закладу (Д. Ткач);
// Признач. для вивчення природи.
– Я піймала вашу Галку в природничому кабінеті, – сказала дівчинка з косою (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)