присвята

ПРИСВЯ́ТА, и, ж.

1. Дія за знач. присвяти́ти, присвя́чувати.

Присвята збірників статей пам'яті славетних учених, що пішли з життя, – давня й благородна традиція (з газ.).

2. Напис на початку твору, який указує, кому присвячено або кому дарують цей твір.

Мажарин .. вручив Катерині книгу “Ідеальне подружжя” Ван де Вельде з відповідною присвятою (Ірина Вільде);

Панас Мирний подарував їй рукопис своєї драми [“Лимерівна”] із зворушливою присвятою: “Високоталановитій Марії Костянтинівні Заньковецькій присвячує здивований автор” (з наук. літ.).

3. Художній твір, написаний на честь кого-небудь.

Він згадав навіть про день її народження і надіслав їй віршовану присвяту (П. Колесник);

Теплі поетичні присвяти незабутньому товаришеві по перу [М. Рильському] прозвучали з уст А. Малишка, П. Воронька, Д. Павличка (з газ.).

Значення в інших словниках

1. присвята — присвя́та іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. присвята — (кому) посвята, присвячення; (на книжці) дарчий напис.  Словник синонімів Караванського
3. присвята — -и, ж. 1》 Дія за знач. присвятити, присвячувати. 2》 Напис на початку твору, який вказує, кому присвячено або кому дарують цей твір. 3》 Художній твір, написаний на честь кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. присвята — ПРИСВЯ́ТА (напис на початку твору, який вказує, кому присвячено або кому дарують його; художній твір, написаний на честь когось), ПОСВЯ́ТА. Мажарин..  Словник синонімів української мови
5. присвята — Присвя́та, -ти; -вя́ти, -вя́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. присвята — ПРИСВЯ́ТА, и, ж. 1. Дія за знач. присвяти́ти, присвя́чувати. Присвята збірників статей пам’яті славетних учених, що пішли з життя, — давня й благородна традиція (Літ. Укр., 7.IX 1971, 3).  Словник української мови в 11 томах