прискакувати
ПРИСКА́КУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПРИСКАКА́ТИ, ачу́, а́чеш, док.
Скачучи, наближатися, прибувати куди-небудь, до когось, чогось.
Ялівець Лідор шмигнув з гривастим молодиком у хатину .. За хвилину до них в хатину прискакала, вистукуючи милицею по підлозі, дружина Лідора (І. Цюпа);
Баба-Хуга прискакала. Заревіла, Засвистіла, Лісовичку снігом вкрила (В. Іванович);
// перев. док. Під'їхати, прибути конем, кіньми.
Аж ось верхи прискакав Семен з лісу. Він як зліз з коня, як став, мовчазний.., так і захолов (М. Коцюбинський);
Коли Йосип Максимович прискакав верхи у Заячий вибалок, там уже було кілька десятків хлопців і дівчаток (О. Донченко).
ПРИСКА́КУВАТИ², ую, уєш, недок., ПРИСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док.
1. Стрибком або кількома стрибками наближатися до кого-, чого-небудь.
Я ходила в город годувати кроликів .. Мене знають добре. Дрібні, малесенькі, прискакують безшелесно до мене, утирають свої мохнаті борідки об мої руки (О. Кобилянська);
Сам [крамар] то збоку, то ззаду, то спереду, то прискакує, то одскакує (І. Нечуй-Левицький);
// розм. Супроводжувати яку-небудь дію стрибками; пританцьовувати.
Явдоха, виходячи з хати, стала весільної співати, та ще й прискакує (Г. Квітка-Основ'яненко).
2. тільки док., розм. Швидко підбігти кудись, до кого-, чого-небудь.
Дивний чоловік прискочив до хлопчини і взяв його на руки... (І. Франко);
Директор і не глянув на нього, тільки щось писав. Нараз підняв голову, зірвався, прискочив до Миколи, вхопив його за плечі і потермосив із цілої сили (О. Маковей);
// Раптово, несподівано з'явитися де-небудь; наскочити.
Хто йде, – горох скубне: гребець скубне у жменю .. Прискочить дітвора, – і в пелену смикне... (П. Гулак-Артемовський);
Поки свисток просвистів на шабаш, сім холодних потів з мене збігло, усе чекав, що жандарми прискочать (І. Муратов);
// Швидко прибути, приїхати (про поїзд, екіпаж і т. ін.).
До перону прискочив скорий поїзд і через хвилину помчав далі (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)