прислужуватися
ПРИСЛУ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИСЛУЖИ́ТИСЯ, служу́ся, слу́жишся, док.
1. кому і без дод. Улесливо догоджаючи кому-небудь, запобігаючи перед ким-небудь, домагатися прихильності, уваги до себе.
Марусяк літав селами..; ограбував пару менших дворів, війта одного пошарпав, аби не так уже занадто одверто прислужувався полякам (Г. Хоткевич);
Удень, щоб прислужитися панові, комірниця мимохідь усе нашіптувала: і такий цей Тарас, і сякий (О. Іваненко).
2. перев. док., чим і без дод. Допомогти, стати в пригоді кому-, чому-небудь у чомусь.
За Вашу ідею .. я завжди стояла і буду стояти, а наскільки прислужуся їй ділом, се залежатиме від моїх сил і талану (Леся Українка);
Та найбільше прислужилися селяни тим, що знали чимало людей у тутешніх сторонах та й люди їх знали (Б. Лепкий);
Прислужуються нам і подальші знахідки археологів (І. Білик);
– Дякую тобі, Самуїле, і твоєму молодому супутникові за таку важливу звістку. Не раз ти прислужувався мені і всій Руській землі (В. Малик);
// Зробити послугу кому-небудь.
Чабан Гадюку вбив, А комара, що прислужився І в пору розбудив, Спросоння тріснув так, що аж прилип до лоба (Л. Глібов);
– Вважала [Дмитриха] за свій обов'язок похвалити мене перед суддею, що я дуже красно говорив. Думала, що цим мені прислужиться. А то якраз навпаки (Л. Мартович);
// Зробити щось приємне кому-небудь; догодити.
Діти довго, з нетерплячою радістю чекали гостей і тепер одне поперед одного хотіли чимось прислужитись офіцерам (О. Гончар).
3. Виконувати свою функцію, своє призначення.
У цю хвилину на гору з проміжку вибрався Лагунський і оголосив урочисто: – Ну, починаємо! Усе добре. Проміжки ізольовані. Наші конопляні шланги добре нам прислужилися (Г. Коцюба).
Словник української мови (СУМ-20)