приснитися
ПРИСНИ́ТИСЯ, сню́ся, сни́шся, док., кому.
Побачити уві сні щось; постати уві сні перед ким-небудь; наснитися.
Мені в сю ніч приснився ясний місяць, високе небо (Леся Українка);
Важкий сон звалив у цей вечір Ганну, і приснились їй дивні якісь хороми, а вона ходить по них із світлиці в світлицю і ніяк не може з них вибратись (О. Гончар);
Мені приснились ночі солов'їні, Дівочі співи, пахощі левад. Весна, що дано тільки раз людині, І далечінь, що не вернуть назад (М. Рильський);
// безос.
От мені приснилось.., ніби край могили. Пасу я ягнята, а я ще малий (Т. Шевченко);
Не знаю, чи справді воно так, чи то мені приснилось, чи, може, сни переплелись із спогадами (О. Довженко).
Присни́вся сон див. сон¹.
◇ І [в сні] не сни́ться / не присни́ться див. сни́тися;
(1) І [уві́ (у) сні] не присни́ться (не присни́лось) кому, що – щось дуже дивне, незвичайне, таке, чого не можна й уявити.
– А що, панове, вам і не присниться там бути, де я побував (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Моя душа сміє і зможе таке, що іншому й не присниться... (П. Куліш);
– Заходьте до мене. Я щось таке надумав, що вам і не приснилось! (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)